У купелі зоряного смутку
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
У купелі зоряного смутку
Ніч сльозинки тихо заховає.
Не знайшовши в небі порятунку
Вітер тихо пісню заспіває.
Про надії, що їх сам розвіяв,
Про берізку, що його чекає,
Про плакучу над ставочком іву
І про небо, зоряно-безкрає.
Лубни, 17.01.12