Трагедія

5 | 12

«Сидимо, їдемо...» — Байка 18+

07.04.2019  © Григорій Кравцов

Історія одного мотоцикла. Коротенька алегорична розповідь про спільну мандрівку життям.

Оминаючи черкаські озера, я направлявся до чергового магазину – четвертого та останнього у місті. Це були особливі крамниці, де продавали музичні інструменти та люстри. Химерне поєднання місцевої комерції.

5 | 5

«Зозуленята» — Оповідання

22.03.2017  © Ге Орій

Для дитини найважливіше - материнська любов. А коли мати: "Зозуля"...

Ніколи не гадали, що пекло знаходиться у підвалі церкви? Хоча, де йому ще бути, як не у освячених підземеллях. Раніше у них четвертували, колесували, здирали шкіру, дробили пальці і співати псалми, щоби почути ...

5 | 6

«Зі сну в реальність чи навпаки?» — Новела

24.02.2017  © Іда Морлен

Сьогодні мені явився дивний сон. Дивність проявляється в тому, що був він надто реальний…

«Капля дождя» — Эссе

24.07.2014  © Єва Світла

Крикнуть ей, пока не поздно: - «Постой! Посмотри сюда вниз, здесь грязь и лужи, которые создали такие же, как ты – летящие быстрее всех, наполненные безумством от свободы полёта!»

5 | 13

«Тересчині ворота» — Новела

23.06.2014  © Ірина Затинейко-Михалевич

Чи Ти, світе, звар`ював юш начисто? Чи мало було ти крови тогди, у тім житю, колим так рано овдовіла, шем і не жила, шем і не натішиласі тим житьом, не спізнала єго солодкости. Дитєм сама ще була, а юш в подолку колисала, як Союз той глупий воював з йще глупшим фашистом...

5 | 6

«Барикада» — Есе 18+

24.03.2014  © Ірина Затинейко-Михалевич

У круговерті нинішніх подій, у цій навислій над нами скорботі, небезпеці, окупації, пам`ятаймо про тих, хто повернувся додому живий...Кому потрібна міцна рука допомоги - особливо молодим і відважним, які рвались вперед, незважаючи ні на що... Не всі можуть справитись самотужки ... Молімось за них! Хай реальність "пост..." буде не такою болючою...

5 | 2

«Кричали північні олені» — Мініатюра

26.12.2013  © Світлана Нестерівська

Спало маленьке двостатеве створіння у богом забутому, в історичних джерелах не згаданому поселенні.

5 | 14

«Мертві квіти» — Новела 18+

09.06.2013  © Тетяна Белімова

За тим першим разом був другий, третій, четвертий… Скільки всього? Навряд чи згадати… От останній вже точно не забути! Ніколи! Як він тоді злякався! Чи навіть не так! Просто здувся, як здуваються повітряні кульки, якщо розв’язати – розгорнути їхню умовну, скручену вузликом, зав’язку.
-           І що ти тепер хочеш від мене?

5 | 2

«Ізольда - Трістан - Ізольда» (глава десята) — Роман 18+

30.04.2013  © Тетяна Белімова

Я ліг, як всі вони… та не міг ані заснути, ані перестати думати про той лист… Чого так довго? Більше року не писала… І серце її продовжувало битися? Битися без мене? Чого ж моє не хотіло? Ледь не спинялося щомиті… Щохвилини відчував із якою нехіттю, долаючи фізичний супротив, викидало воно кров… Як повільно напинався живчик на скроні… Як життя – живе життя – зупинялося в мені до стану анабіозу – сну із відкритими очима – напівіснування – напівмарення (о! ці солодкі спогади – фантастичні марення! якби була на те моя воля, то поринув би у них цілком! знову й знову б переживав миттєвості свого колишнього щастя! якби ж якась моргана могла замкнути мій час і простір на тому дні – коли – я – був – щасливий – і – коханий – Ізольдою – я б, певно, не вагаючись віддав їй душу…). Не раз виникала думка – для – чого – це – життя – без – неї? Що мене спиняло? Відводило від фатального краю прірви? Тримало на цьому клапті земного простору, перетвореного на в’язницю для душі, – мою персональну в’язницю? Віра? А може, надія? Кохання? Усвідомлення того – що – це – і – так – рано – чи – пізно – відбудеться? Те пророцтво, яке обіцяло дочасну смерть?

Можливо, це здасться вам смішним, але перед вами найправдивіший твір, що відображає державно-політичну ситуацію ЦІЄЇ КРАЇНИ. Чим більше у ньому абсурду, тим більше правди. Твір спрямований активізувати мозок і фантазію читача, тим самим зробивши його творцем, співавтором. Не скрізь в ньому потрібно шукати прихований зміст, але він там, безумовно, є.  

5 | 3

«Ізольда - Трістан - Ізольда» (глава дев`ята) — Роман 18+

22.04.2013  © Тетяна Белімова

            - Вбити!
            - Таким буде ваш наказ, ясний пане?!
            - Саме… Як захоче втекти разом із ним – вбити!.. Вбити, як зробить хоч крок у бік його корабля… Пильнуйте! Ваші голови на ваших плечах… Поки що…

5 | 3

«Ізольда - Трістан - Ізольда» (глава восьма) — Роман 18+

18.04.2013  © Тетяна Белімова

Я виконала свій обов’язок. Перед собою – Трістаном – Марком – шляхтою – моєю родиною – усім моїм королівським родом. Може, надто пізно… Але виконала.
Холодно. Дивно – літо на дворі, а мені так зимно. Ноги змерзли, дрижаки всім тілом. Це від почуття боргу честі, який… який я нарешті повернула.

5 | 2

«Ізольда - Трістан - Ізольда» (Глава сьома) — Роман 18+

28.03.2013  © Тетяна Белімова

З дитинства я знала, що буду королевою. Все було залагоджено й вирішено. Я пам’ятаю, як мене – десятилітню дівчинку – підвели до високого імпозантного чоловіка:
-         Ізольдо! Привітайся! Це – твій наречений король Марк!
Від мене не вимагали ще повного реверансу – з огляду на мій вік, кніксену було цілком достатньо. Я злякано зиркнула з-під лоба й побачила спрямований на мене погляд великих скляно-блакитних очей. В них не було ні доброти, ні цікавості (так мені тоді здалося), але вони були розвеселені – Марк підморгнув мені.

5 | 1

«Ізольда - Трістан - Ізольда» (глава шоста) — Роман 18+

27.03.2013  © Тетяна Белімова

Дочитав і перечитав ще раз. Бранжьєна стояла поруч – сум і співчуття прочитувалося в її погляді. Сум і співчуття? Це те, чого я вже об’ївся! Чим був ситий по горло! Ось вам ваші сум і співчуття!
З усієї сили вгатив цією малою скляною пляшечкою об підлогу! Довго товк чоботями патоки, аби й сліду не лишилося! І скриньку! Теж! Роздавити! Розтовкти! НЕ ЛИШИТИ Й ЗГАДКИ!  Не було ніколи цього всього? А кохання – продукт алкогольного угару – навіяне – наслане – пороблене – спричинене – викликане – магічне – казкове – розтане від інших чарів?
Зілля? У колбі? Зілля має вплив на тіло, але не на душу! Нема над душею ніякої іншої влади, окрім Господньої! Ні чари, на заговори, ні навіювання – ніщо не змінить мою душу, мою любов!

5 | 3

«Скрип качели» — Очерк 18+

22.01.2013  © Леди Винтер

Он узнал Ее издалека. Она шла не одна. Первые секунды он слабо понимал, что Она «не одна». Ему было достаточно Ее видеть, ощущение радости переполнями душу, ведь это шла Она. Назойливый разум быстро привел его в чувство. Она шла не одна. Ему хотелось бросится к Ней, сказать,что он вернулся, вернулся с огромным желанием и пониманием, осознавая свое решение, и почти им гордясь!!!!!.

Дядя Боря лежав на лавиці у скверику навпроти метро, і йому було добре. Зрідка з’являлись запізнілі мешканці мікрорайону, швидко вибігали з метро, інстинктивно втягуючи руки в рукави або настовбурчуючи комірці від холоду, і так само швидко бігли до своїх теплих домівок. Іноді повз нього проходив якійсь запізнілий собаківник зі своїм чотириногим другом, і тоді приємно порипував сніжок давно нечищеної доріжки, і приємно було від того, що хтось є поруч, хоч і зовсім чужий, але живий і близький, і вже цим ніби рідний. І дяді Борі у такі моменти здавалась зрозумілою Божа заповідь "возлюби ближнього свого, як самого себе".

Стережіться, щоб ваші бажання, яким б добрими й розумними вони не були, не стали вашими ворогами, як це трапилось зі мною! Я завжди бачила свого Одіссея великим, і ніколи мені й у голову не приходило, що він осязає свій шлях інакшим. Не те, щоб я підштовхувала його до якоїсь певної мети, але я, саме я схвалила його вибір йти на троянську війну, участь у якій для нього була не обов’язковою! Смерті від булату чи отрути я не боялась, бо як було напророчено Афіною, Одіссей мав прожити довге життя. Тож мені здавалось, що мій Одіссей нічим не згірший за мудрого й досвідченого Агамемнона, не боязкіший за Ахіллеса, не менш звитяжний за самого Менелая.
(Звідки ж мені було знати, що уславившись силою та мудрістю і подолавши неприступну твердиню Трої, мій чоловік не захоче вертатись додому до дружини й сина, а шукатиме нових перемог?)